Псалом Давида.
2 Не докоряй у обуренні, Господи,
2 В праведнім гніві мене не карай.
3 Бачиш – охляв я, помилуй, о Господи,
3 ліки від болів у костях порай,
4 надмір тривоги в душі мати мушу,
4 Господи, нас Ти покинув, докіль?
5 Боже, вернися, спаси мою душу,
5 ласка Твоя переможе мій біль.
6 Хто ж, як помре, пом’яне тебе, Боже:
6 Хто возвеличить Тебе, як помре?
7 Мокре щоночі від сліз моє ложе,
7 Слабну від стогону, розпач бере.
8 Через журбу мої очі в тумані,
8 сльози від горя уже не течуть.
9 Гетьте від мене лихі та погані,
9 Господь плачу мого голос почув;
10 Господь почув моє щемне моління,
10 прийме молитви мої, щоб судить.
11 Хай ворогам страх і сором – камінням,
11 Хай утечуть в срамоті вони вмить
(Псалми, гл. 6)
Комментарий автора: Переспів Псалма № 6 (Псалми, гл. 6)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Заброшенная дверь - Марта Дитятева есть такая картина,она извесная, жаль сегодня не нашла её в инете.Я смотрела на неё когда то, и думала:" Интересно к кому это пришел Иисус, а Его не пускают, Он стучит и ждёт?",И вообще там нарисованы были такие заросли из репейника,странно , что к такому человеку пришел Сам Иисус.А когда я первый раз попала на собрание, то услышала проповедь про \\\"Се стою и стучу\\\",и как же я удивилась,что это дверь к сердцу каждого.В тот вечер я открыла Ему своё сердце и никога об этом не жалела.
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
